Перидон (peridon) табл. 0,01г №10

ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосуванняпрепарату ПЕРИДОН (PERIDON) Загальна характеристика: міжнародна назва: домперидон; основні фізико-хімічні властивості: білі, круглі, плоскі таблетки без оболонки,з насічкою з одного боку. склад: одна таблетка містить 10 мг домперидону; допоміжні речовини: лактоза, магнію стеарат, крохмаль, тальк, колоїднийкремнію діоксид, полівінілпіролідон. Форма випуску. Таблетки. Фармакотерапевтична група. Стимулятор перистальтики. Код АТС А03 FA03. Фармакологічні властивості. Домперидон - антагоніст рецепторів допаміну, прокінетик, що маєпротиблювотні властивості подібно до метоклопраміду та деяких нейролептиків.Однак, на відміну від цих лікарських засобів, домперидон має незначнупроникність через гематоенцефалічний бар’єр, через це застосування домперидонулише в поодиноких випадках супроводжується екстрапірамідними побічними діями,особливо у дорослих. Його протиблювотна дія, можливо, обумовлена поєднаннямпериферичної (гастрокінетичної) дії та антагонізму до рецепторів дофаміну утригерній зоні хеморецепторів, яка знаходиться поза гематоенцефалічним бар’єром. Низькі концентрації препарату, що визначались у мозку при дослідженні натваринах, вказують на переважну периферичну дію домперидону на рецепторидофаміну. Дослідження на людях показали, що при внутрішньому застосуваннідомперидон збільшує тривалість скорочень антрального відділу шлунка тадванадцятипалої кишки, прискорює випорожнення шлунка,у разі уповільнення цьогопроцесу , та підвищує тонус сфінктера нижнього відділу стравоходу у здоровихлюдей. Домперидон не впливає на шлункову секрецію. Домперидон швидко абсорбується при пероральному прийомі натще,інтенсивно метаболізується у стінці кишечнику та в печінці, що обумовлює йогонизьку біодоступність (приблизно 15 %). Знижена кислотність шлунка зменшуєабсорбцію домперидону. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 1год. після прийому препарату.Їжа та одночасний прийом препаратів типу циметидинабо натрію бікарбонат значно зменшують біодоступність домперидону. Припероральному прийомі домперидон не акумулюється і не індукує власний обмін;максимальний рівень у плазмі через 90 хв. (21 нг/мл) після двотижневогоперорального прийому по 30 мг на день був майже таким же, як після прийомупершої дози (18 нг/мл). Домперидон на 91 - 93 % зв’язується з білками плазми.Дослідження розподілу домперидону, проведені на тваринах за допомогоюпрепарату, міченого радіоактивним ізотопом, показали його значний розподіл утканинах, але низьку концентрацію у мозку. У щурів невеликі кількості препаратупотрапляють через плаценту. Концентрації домперидону у материнському молоці у 4рази нижчі, ніж відповідні концентрації у плазмі. Препарат метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання таМ-деалкілування. Виведення з сечею та калом становить відповідно 31 та 66відсотків від пероральної дози. Виділення препарату в незміненому виглядістановить невеликий відсоток (10 % з калом та приблизно 1 % з сечею). Періоднапіввиведення з плазми після прийому разової дози становить 7 - 9 год. уздорових людей, але подовжений у хворих з тяжкою нирковою недостатністю. Показання для застосування. Комплекс диспептичних симптомів, обумовлених уповільненим випорожненнямшлунка, шлунково-стравохідним рефлюксом, езофагітом: - епігастральне відчуття переповнення, відчуття здуття шлунка, біль уверхній частині черева; - відрижка, метеоризм; - нудота, блювання; - печія із закидом вмісту шлунка до рота або без закиду. Нудота і блювання функціонального,органічного, інфекційного абодієтичного походження, а також спричинені променевою або лікарською терапією.Специфічним показанням є нудота і блювання, спричинені агоністами дофаміну увипадку використання їх при лікуванні хвороби Паркінсона (такими як леводопа,бромокриптин).